-
1 try
1. n1) розм. спробаto have (to make) a try at (for, to do) smth. — спробувати зробити щось
2) випробування; пробаto give smth. a try — випробувати щось
to give smb. a try — дати комусь змогу показати (випробувати) себе
3) спорт. виграш трьох очок (у регбі)2. v1) намагатися, старатися3) пробувати, перевірятиplease try me for this job — дозвольте мені, будь ласка, перевірити себе на цій роботі
4) випробовувати5) стомлювати, пригнічувати; роздратовувати6) мучити; завдавати страждань7) розслідувати; допитувати8) судити; притягати до судової відповідальності9) очищати (метал)11) відбирати; відокремлювати12) гладко вистругувати рубанком; прифуговуватиtry back — розпочати знову, помітивши помилку
try for — а) прагнути (до чогось); б) добиватися, шукати
to try it on the dog — а) перевіряти на собаці (їжу тощо); б) амер., театр. перевіряти спектакль на провінційному глядачеві
* * *I [trai] n1) спробаto have /to make/ a try at /for, to do/ smth — спробувати зробити що-н.
he had two tries and failed each time — він зробив дві спроби, обидва рази зазнав невдачу
he succeeded at the first try — перша його спроба увінчалася успіхом, у нього все вийшло з першої спроби
2) випробування, пробаII [trai] v1) намагатися, старатисяto try one's best /one's hardest/ — залучити всі зусилля, прикласти всі старання
I don't think I can do it but I'll try — я не впевнений, що зможу це зробити, але спробую
try to /and/ come earlier — намагайтесь прийти раніше; робити (що-н.), братися (за що-н.)
don't try more than you can do — не беріть на себе більше, ніж ви можете зробити
he tried an impossible feat — він узявся за непосильну справу; ( for) прагнути (до чого-н.)
try for a calmer tone — намагатися говорити спокійніше; ( for) добиватися, шукати
2) піддавати випробуванню, пробувати; перевірятиto try one's skill [one's strength] — випробувати свою спритність [свою силу]
to try one's strength against smb — мірятися силами з ким-н.
to try ones fortune /one's luck/ — випробовувати щастя
each machine is tried before it leaves the shops — кожна машина проходить випробування перед випуском із заводу
the strength of the rope must be tried before it is used — потрібно перевірити міцність мотузки, раніше ніж використовувати її; перевірити на досвіді
try how far you can jump — спробуйте, на яку відстань ви зможете пригнути
let's try which way takes longest — давайте перевіримо, який шлях далі
if you can't rind the letter try another drawer — якщо ти не можеш знайти листа, подивися в іншому ящику; випробувати; експериментально перевірити
to try the medicine on animals — перевіряти /випробовувати/ ліки тварин
3) пробувати; намагатися застосуватиtry knocking at the window if nobody answers the door — спробуйте постукати у вікно, якщо ніхто не відкриє двері
please try me for this job — дозвольте мені, будь ласка, спробувати свої сили у цій роботі
4) стомлювати; дратуватиthe last steep ascent tried his every muscle — на останньому крутому підйомі він напружував до межі кожен свій мускул; випробовувати
to try smb 's patience — випробовувати чиє-н. терпіння
5) мучити, заподіювати стражданняit tried him to see that — він мучився, коли бачив таке; = він не виносив такого видовища
6) допитувати, розслідувати (справу, випадок)to try a case — вести процес ( про суддю); судити; притягати до судової відповідальності
he was tried and found guilty — його судили, визнали винним
he will be tried for his life — його судитимуть за злочин, що карається стратою; досліджувати, розглядати
this question must be tried by the judicial authority — це питання підлягає розгляду судових інстанцій
8) icт. відбирати; відокремлювати••to try one's hand at smth — спробувати свої сили в чому-н.; спробувати вперше зробити що-н.
to try it on the dog — пробувати на собаці ( їжу); cл.; миcт. перевірити спектакль на провінційному глядачі; to try conclusions with smb мірятися силами з ким-н.
-
2 try
I [trai] n1) спробаto have /to make/ a try at /for, to do/ smth — спробувати зробити що-н.
he had two tries and failed each time — він зробив дві спроби, обидва рази зазнав невдачу
he succeeded at the first try — перша його спроба увінчалася успіхом, у нього все вийшло з першої спроби
2) випробування, пробаII [trai] v1) намагатися, старатисяto try one's best /one's hardest/ — залучити всі зусилля, прикласти всі старання
I don't think I can do it but I'll try — я не впевнений, що зможу це зробити, але спробую
try to /and/ come earlier — намагайтесь прийти раніше; робити (що-н.), братися (за що-н.)
don't try more than you can do — не беріть на себе більше, ніж ви можете зробити
he tried an impossible feat — він узявся за непосильну справу; ( for) прагнути (до чого-н.)
try for a calmer tone — намагатися говорити спокійніше; ( for) добиватися, шукати
2) піддавати випробуванню, пробувати; перевірятиto try one's skill [one's strength] — випробувати свою спритність [свою силу]
to try one's strength against smb — мірятися силами з ким-н.
to try ones fortune /one's luck/ — випробовувати щастя
each machine is tried before it leaves the shops — кожна машина проходить випробування перед випуском із заводу
the strength of the rope must be tried before it is used — потрібно перевірити міцність мотузки, раніше ніж використовувати її; перевірити на досвіді
try how far you can jump — спробуйте, на яку відстань ви зможете пригнути
let's try which way takes longest — давайте перевіримо, який шлях далі
if you can't rind the letter try another drawer — якщо ти не можеш знайти листа, подивися в іншому ящику; випробувати; експериментально перевірити
to try the medicine on animals — перевіряти /випробовувати/ ліки тварин
3) пробувати; намагатися застосуватиtry knocking at the window if nobody answers the door — спробуйте постукати у вікно, якщо ніхто не відкриє двері
please try me for this job — дозвольте мені, будь ласка, спробувати свої сили у цій роботі
4) стомлювати; дратуватиthe last steep ascent tried his every muscle — на останньому крутому підйомі він напружував до межі кожен свій мускул; випробовувати
to try smb 's patience — випробовувати чиє-н. терпіння
5) мучити, заподіювати стражданняit tried him to see that — він мучився, коли бачив таке; = він не виносив такого видовища
6) допитувати, розслідувати (справу, випадок)to try a case — вести процес ( про суддю); судити; притягати до судової відповідальності
he was tried and found guilty — його судили, визнали винним
he will be tried for his life — його судитимуть за злочин, що карається стратою; досліджувати, розглядати
this question must be tried by the judicial authority — це питання підлягає розгляду судових інстанцій
8) icт. відбирати; відокремлювати••to try one's hand at smth — спробувати свої сили в чому-н.; спробувати вперше зробити що-н.
to try it on the dog — пробувати на собаці ( їжу); cл.; миcт. перевірити спектакль на провінційному глядачі; to try conclusions with smb мірятися силами з ким-н.
-
3 пытаться
1) страд. спитуватися, пробуватися, випробовуватися, бути спитуваним, пробуваним, випробовуваним;2) спитуватися, (диал.) запитуватися, пробувати(ся), робити спробу, (гал.) трібувати (що зробити); (покушаться, стараться, силиться) намагатися, силуватися, пориватися, мірятися (що зробити). [Він вже не спитувавсь вирватися звідси (Корол.). Став та й думає: чи йти, чи ще пробуваться? Ні, попробуюсь іще (Свид.). А ну, чи дожену я його? - І не запитуйся: не доженеш (М. Вовч.). Андрій намагався обернути все в жарт (Коцюб.). Він відчував, що чинить щось погане, і марне силувавсь піддати собі духу (Крим.). Гнат кілька разів поривається сказати, що той пан помиляється (Коцюб.). Коли-ж чує, ніби кватирку (форточку в окне) хтось міряється відсунути (Г. Барв.)]. -тался я уговорить его - спитувався, пробував я його умовити. Она -талась заговорить, чтобы скрыть своё смущение - вона спитувалася, намагалася, силувалася заговорити, щоб заховати своє збентеження.* * *1) намага́тися; ( пробовать) про́бувати; сі́катися, спи́туватися; ( порываться) порива́тися2) страд. катува́тися; мордува́тися; випро́буватися, випробо́вуватися, про́буватися; випи́туватися, розпи́туватися -
4 whack
1. n розм.1) сильний лункий удар; звук удару2) законна (належна) частка; пайка3) спроба, проба4) розм. справністьthe motor is out of whack — мотор несправний; мотор вийшов з ладу
5) амер., розм., псих. ненормальний2. v розм.1) бити, калатати2) перен., спорт. побити, розгромити (у змаганні)3) ділити, виділяти частку (тж whack up)* * *I [wʒk] n1) сильний, дзвінкий удар; удар з плеча; звук удару2) cл. доляto go whacks — увійти в долю (з ким-н.)
3) спроба4) в знaч. вигуку бац!, хлоп!5) cл. хороший стан; справністьII [wʒk] vto go out of whack — зіпсуватися, вийти з ладу, відмовити
1) бити, наносити сильні або дзвінкі удари; розбити, побити ( в змаганні)2) ділити, виділяти долю, частину ( whack up)3) cл. (in) вгризатися ( в роботу); із завзяттям братися (за що-н.)4) ( out) cл. програтися дощенту -
5 Моррис, Чарльз Вільям
Моррис, Чарльз Вільям (1901, Денвер - 1979) - амер. філософ; фахівець у галузі семіотики. Закінчив Чиказький ун-т. У 1931 - 1947 рр. - проф. цього ун-ту. За своїми поглядами - послідовник класичного прагматизму; підтримував ідеї логічного позитивізму, у психології - біхевіоризму. Упродовж усього життя особливу увагу приділяв поєднанню здобутків амер. прагматизму (теорії Пірса, Міда) з логічним позитивізмом. Найвідоміша праця М. "Основи теорії знаків" (1938), у якій семіотика розглядалась як загальна теорія знаків та знакових процесів. Структура знакового процесу (семіозису), за М., складається із чотирьох компонентів: знакового засобу, десигнату, інтерпретатора та інтерпретанти. Семіозис можна охарактеризувати як з точки зору його вимірів (синтаксичного, семантичного, прагматичного), так і рівнів. М. розрізняв дескриптивну і чисту семіотику. У рамках першої і другої він виділяв три основних підрозділи: синтактику, семантику і прагматику. У чистій семіотиці намагався створити метамову, за допомогою якої можливо було б розглядати будь-які знакові ситуації. Семіотика, за М., - це наука, у рамках якої цілком вірогідним є вирішення питання щодо об'єднання різних наукових дисциплін. Саме виникнення семіотики є кроком до уніфікації наук, пов'язаних повністю або частково зі знаками. На думку М., логіку, математику, лінгвістику, естетику можна цілком включити до семіотики. Під семіотичну компетенцію потрапляють також епістемологічні і методологічні проблеми (щодо інших наукових дисциплін, то це можливо зробити лише частково). Ідеї М. значно вплинули як на амер. філософію, так і на дослідження у галузі семіотики у різних країнах світу.[br]Осн. тв.: "Шість теорій свідомості" (1932); "Прагматизм і криза демократії" (1934); "Логічний позитивізм, прагматизм і науковий емпіризм" (1937); "Основи теорії знаків" (1938); "Знаки, мова і поведінка" (1946); "Мова цінностей" (1957); "Позначення і значення" (1964).Філософський енциклопедичний словник > Моррис, Чарльз Вільям
-
6 онтологія
ОНТОЛОГІЯ ( від грецьк. οντοζ - суще; λόγοζ - слово, вчення) - філософське вчення про буття як таке. Поняття О. вперше було введене у XVII ст. Гокленіусом і остаточно закріплене у метафізиці Вольфа. Специфічне місце О. у системі метафізики визначилося значно пізніше, ніж виникла сама проблема буття. Остання чітко була окреслена елватами, зокрема Парменідом, який розрізнив буття на чуттєве та істинне. Платан розробив вчення про понадчуттєві засади буття - ідеї - як умоосяжні форми, або сутності, відображенням яких є плинний, чуттєво сприйманий світ речей. У філософії Платона порушена фундаментальна проблема співвідношення буття і становлення. Аристотель піддав критиці платонівський поділ на два світи і прагнув відшукати сутності у самому матеріальному бутті, однак такий варіант О. становив радше опис фізичної реальності з онтологічного погляду. Разом з тим він стверджував існування "останньої" причини буття - понадчуттєвої "форми форм", Божественної ентелехії Ц. е вчення Аристотеля, як і вчення Платона про два світи та неоплатоністське тлумачення буття як "єдиного" і "ума", вплинули на формування всієї західноєвропейської онтологічної традиції З. окрема, Псевдо-ДіонісійАреопагіт кладе неоплатоністську О. в основу символічного тлумачення всього сущого як ієрархії світла, що позначилося на корпусі ідей всієї середньовічної естетики С. ередньовічна схоластика виходила із сполучення античної О. із теологією. Абсолютне буття тут ототожнюється із Богом. Схоластична О. характеризується вирізненням і категорійною розробкою рівнів буття - субстанційного і акцидентального, актуального і потенційного, необхідного і випадкового. У Томи Аквінського О. - це відсторонене міркування про "чисті" форми буття. У філософії Відродження оригінальне тлумачення О. подає Кузанський. Розрізняючи Абсолют і універсум, Кузанець вчить, що центром і межею матеріального є творець; через приналежність до універсуму кожна річ перебуває в кожній; максимальна відмінність речей збігається з їх мінімальною відмінністю (або відсутністю такої). Зорієнтована на науку філософія Нового часу звільняє вчення про буття від теологічної форми. У філософів-емпіриків онтологічна проблематика відходить на другий план (напр., у Г'юма О. як вчення відсутнє) Ф. ілософи ж раціоналісти роблять О. невід'ємною частиною своїх систем. Декарт намагався поєднати вчення про буття і гносеологію. Принцип cogito ergo sum відкривав можливість зробити О. складовою частиною теорії пізнання С. піноза, продовжуючи пантеїстичну традицію, вихідною точкою О. робить тотожність Бога і Природи, котру він розумів як єдину, вічну і безконечну субстанцію, що є причиною самої себе Л. яйбніц, переймаючись метою створення універсальної метафізики, розробив філософські засади для об'єднання О., космології і раціональної психології, що надалі уможливило систематизацію О. Вольфом. "Критична філософія" Канта, протиставивши "догматизму" старої О. нове розуміння буття, радикально трансформує попередню онтологічну традицію. За Кантом, не може бути О. поза вченням про принципи розуму. Фіхте, Шеллінг, Гегель повертаються до раціоналістичної традиції розбудови О. на підставі гносеології: буття є результатом розвитку мислення, його моментом, коли мислення виявляє свою тотожність із буттям. Але на відміну від докантівської О., буття в їхніх системах осягається не у пасивному спогляданні, а в історичному і логічному становленні. У західноєвропейському мисленні XIX ст. складається критичне ставлення до О. як філософської дисципліни. Разом із метафізикою її відкидають позитивізм і філософія життя. Неокантіанство і близькі йому напрями розвивають гносеологічне розуміння О. Лише наприк. XIX і поч. XX ст. спостерігається відродження онтологічної проблематики. Неотомізм реставрує і систематизує О. середньовічної схоластики. "Критична О." Н. Гартмана намагається подолати розрив між онтологічними сутностями і дійсним буттям, розглядаючи речовий, людський і духовний світи як виявлення незалежних прошарків реальності, щодо якої пізнання вторинне. Гуссерль вважав автентичною О. феноменологію, що описує структури готового знання і способи його засвоєння. "ФундаментальнаО." Гайдеггера розкриває сенс буття через осмислення унікальності наявної ситуації присутності людини у світі. "Феноменологічна О." Сартра, як і "всеохопне" Ясперса, спрямовані на обстоювання тлумачення буття як неподільної єдності суб'єкта й об'єкта, що фундує людську свободу і відповідальність. В ортодоксальному марксизмі О. - це діалектико-матеріалістичне вчення про форми руху матерії і суспільне буття, що визначає суспільну свідомість. Недогматичні течії марксизму орієнтовані на О. діяльності як спосіб буття людини у світі (напр., "О. суспільного буття" Лукача). Посткласичний філософський дискурс, заперечуючи традиційну метафізику, намагається максимально проблематизувати онтологічне, власне буттєве, поле філософії, включивши в нього суб'єктивність як людську індивідуальність.Ю. Іщенко -
7 Туптало, Данило Савович
Туптало, Данило Савович (св. Димитрій, митрополит Ростовський) (1651, Макарів, Київщина - 1709) - укр. церковний діяч та мислитель, канонізований у 1757 р. Як мислитель розвивав традиційне для укр. філософської культури вчення про двонатурність людини, намагався в межах теології розв'язати проблему структури діяльності людини в єдності її пізнавальних та вчинкових функцій. Переображення має у Т. не гностичний, а етичний характер і здійснюється як наслідування Христу в земному житті, в т.ч. через активну діяльність людини в суспільстві. Головною чеснотою християнина вважав любов, яка, на відміну від інших традиційних чеснот християнства - віри та надії, є не пізнавальною орієнтацією чи станом душі людини, а її діяльним виразом. Любов як принцип діяльності є, за Т., головним способом відношення людини до Бога та інших людей; спасіння є результатом любові, що свідомо здійснюється людиною у земному житті. Пропонував зробити християнську етику основою суспільної моральності, переосмислити значення Церкви у житті людини та суспільства, переорієнтувати діяльність священнослужителя з переважно літургічної на служіння людині, опікування її Станом та проблемами. Церкву розумів не тільки як форму містичного єднання людей, а як суспільну інституцію, однією з функцій якої є соціальне служіння та відповідальність за моральний стан суспільства. Створив оригінальну просвітницьку модель державного управління, де державою править просвічений монарх на основі християнської етики, а духовенство виконує роль просвітителів суспільства та морального судді.[br]Осн. тв.: "Димитрій, митрополит Ростовський/Книга житій святих". У 4 ч. (1695 - 1716); "Димитрій, митрополит Ростовський/Зібрання різних повчальних слів та інших творів". У 6 т. (1786).Філософський енциклопедичний словник > Туптало, Данило Савович
Перевод: со всех языков на все языки
со всех языков на все языки- Со всех языков на:
- Все языки
- Со всех языков на:
- Украинский